Подорож в глибині свідомості

   Подорож в глибині свідомості це як плавання по світовому океану, на поверхні якого ми спостерігаємо найрізноманітніші явища - від найвищих, як гори, хвиль до дзеркально гладкої поверхні. Саме в таких загрозливих або, навпаки, мирних глибин свідомості ми і повинні організовувати своє повсякденне життя. Одні люди намагаються зменшити вплив зовнішніх обставин і заспокоїти хвилі. Інші ж воліють впливати на енергію, яку черпають на поверхні своєї свідомості.

   Трохи нижче поверхні в морі є течії, немов невидима річка, потік душевних переживанні, який постійно змінюється. Важкі патологічні манії або неврози лежать на більш глибоких рівнях свідомості, а так звані психози виникають ще більш глибоких течій моря свідомості. Це можна сказати стосовно до конкретного повсякденного світу з його матеріальними обставинами, і до емоційних реакцій, і до руху емоцій. 

   Їх можуть помітити капітани або плавці, але вони все ж залишаються невидимими для всіх інших. На рівні свідомості їм відповідає світ більш глибоких душевних течій, які відчуваються людиною самостійно, але не видно ззовні. Якщо ми пірнемо ще далі в глибини свідомості, то досягнемо повного штилю спокою. Так само як на глибині кількох тисяч метрів панують абсолютна темрява і тиша. 

   Якщо ми хочемо отримати знання про глибинах свідомості, в яких час і простір більше не грають ніякої ролі, то нам доведеться покластися на розповіді небагатьох людей, що побували там. Повний спокій океанських глибин, мабуть, найкраще відповідає абсолютній незворушності успішної людини, якого вже ніщо не може вивести з рівноваги, оскільки він становить єдине ціле з усім, що його оточує. Він у всьому і все в ньому. 

   Так само і ми подорожуємо вглиб свідомості кожну ніч, хоч і несвідомо. І в стані глибокого сну ми маємо можливість опуститися до глибоких джерел і почерпнути в них енергію для всіх розташованих вище рівнів душевного життя, яке подібне до мелодії, яка весь час змінюється від кожної нової ноти. Кожне нове враження відкладається в нашій душі, змінюючи весь його лад. Кожне переживання має майбутній та минулий часовий горизонт, тобто кожне переживання як би "відтіняє" себе, кидає тінь в минуле і майбутнє. Ми слухаємо музику, і в кожний даний момент ми вважаємо тільки одну ноту або акорд але на самій-то справі ми чуємо мелодію, тому що пролунали звуки ще звучать якимось чином, і тому все це пов'язується нами в єдину мелодію.